• Ознайомитися з анамнезом дитини, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;
• Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;
• Ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;
• Бути добре ознайомленим з приладами, які використовують  учні з порушеннями зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів;
• Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;
• Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків;
• Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;                           
• Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи стали неуважні;             
• Навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей;
• Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми у колективі;
• Формувати в дітей досвід налагодження та підтримання стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;
• З повагою ставитися до дітей та батьків.

1) Коли ви розмовляєте з дитиною з особливими освітніми потребами, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її супроводжує, батьків;

2) При знайомстві цілком природно потиснути руку дитині з особливими освітніми потребами;

3) Навіть ті, кому важко рухати рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

4) Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов’язковоназивайте себе та всіх, хто з вами.

5) Пропонуючи допомогу, почекайте, поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити.

6) Звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих;         

7) Спиратися на чиюсь інвалідну коляску – те ж саме, що спиратися на її власника. Інвалідна коляска – це частина недоторканого простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини.

8) Розмовляючи з дитиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника; 

9) Коли ви говорите з дитиною, яка користується інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні.

10) Щоб привернути увагу дитини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Дивіться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно.

«Діти ДОЩУ» – ХТО ВОНИ? АБО ЩО ВИ ЗНАЄТЕ ПРО АУТИЗМ?

2 квітня відзначають Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму. На сьогоднішній день – це є гостра проблема. Поруч із нами ростуть незвичайні діти, їх називають «дітьми дощу»: вони грають з предметами не так, як більшість, вони радіють іншому.

Аутизм (розлади аутистичного спектру (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

За оцінками ВООЗ, 1 дитина із 160 має будь-який із розладів аутистичного спектру. Американська асоціація Autism Speaks відзначає 1 випадок аутизму на 88 дітей. Загалом у світі таких осіб нараховується 2 мільйони 400 тисяч.

Розлади аутистичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя. Діагностувати ризик розвитку аутизму можна вже в 1,5 річному віці дитини за допомогою спеціального скринінгового тесту. Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому. Аутизм у чотири рази частіше вражає хлопчиків, ніж дівчаток. До 6 років мозок дитини активно засвоює інформацію. І якщо намагатися розвивати «дитину дощу» до цього віку зусиллями психологів, арт-терапевтів, логопедів, то з часом таку дитину можна адаптувати до соціального життя.

Детальніше...

Соціальний захист дітей пільгових категорій

Соціальний захист - це система заходів, спрямованих на відновлення зовнішніх соціально-економічних, політичних, медико–екологічних, правових, психолого–педагогічних умов, які забезпечують на сучасному рівні виживання і розвиток дітей, на подолання ситуації, коли дії окремих осіб чи інститутів наносять безпосередню шкоду здоров’ю, психічному, моральному, інтелектуальному розвитку дитини.

Категорії  дітей, що підлягають соціальному захисту:   діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; діти з особливими фізичними потребами; діти з багатодітних сімей; діти з малозабезпечених сімей; діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС; діти одиноких матерів; діти, які постраждали від АТО; діти, учасників АТО; діти, батьки яких загинули під час виконання бойових дій.
Крім того, посиленої уваги потребують діти таких категорій: діти із  сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах; діти із неповних сімей.