Тема: Бесіда «Дивіться на нас як на рівних»
(для учнів 5-7 класів)
Мета: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав людини, Конвенції прав дитини;усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги і милосердя; сприяти розвитку волонтерського руху, спрямованого на утвердження толерантності, милосердя, активної соціальної дії, доброчинності; забезпечити потребу у спілкуванні з ровесниками.
Обладнання : картинки..
Хід заняття!
І Організаційна частина
Вчитель: Доброго дня! Сьогодні ми з вами поговоримо про людей з особливими потребами. Щороку 3 грудня відзначають міжнародний день людей з особливими потребами. За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами. У 1992 році, в кінці «Десятиріччя інвалідів Організації Об'єднаних Націй» (1983-1992 роки) Генеральна Асамблея проголосила 3 грудня «Міжнародним днем людей з особливими потребами»
ІІ Основна частина
- Доброта і милосердя - два крила на яких тримається людство. Ми не повинні забувати про тих людей, які потребують допомоги. В Україні живе 2 млн. самотніх. Що людині потрібно для щастя? Так, - здоров'я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч із нами були завжди добрі чуйні люди.
- А чи знаєте ви?
1.Гомер – давньогрецький поет, філософ, від народження був сліпим.
2.Альберт Енштейн – людина зі світовим іменем, математик, хворів на аутизм, дислексію.
3.Людвіг Ван Бетховен – композитор, людина з вадами слуху.
4.Ісаак Ньютон – відомий фізик, від народження хворів на епілепсію, був заїкою.
5.Леонардо Да Вінчі – визнаний художник, письменник епохи Відродження, дитячий церебральний параліч.
6.Уолт Дісней – славнозвісний мультиплікатор, кінопродюсер, від народження мав затримку психічного розвитку.
- За останні десятиріччя в Україні особливо гострою стає проблема дитячої інвалідності. За даними Державного комітету Статистики в Україні налічувалося 168 128 дітей-інвалідів віком до 18 років. Причина структура первинної інвалідності у дітей віком до 16 років : на І-му місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 23,8%; на ІІ-му місці – хвороби нервової системи – 20,0%; на ІІІ-му місці – розлади психіки та поведінки – 16,1%.
- Яким же чином держава турбується про людей з обмеженими можливостями?
В Україні на сьогодні діють закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів України», відповідні укази Президента та постанови Кабінету міністрів, «Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями». Постановою Кабінету в 2007 році затверджене «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».
На території України діють такі заклади фізичної реабілітації: Медичний центр фізичної терапії та медицини болю "Інново", Центр фізичної реабілітації "Формула руху", Навчально-реабілітаційний центр «Джерело», Дитячий реабілітаційний центр «Сонячне світло», центр фізичної реабілітації "Крок", Реабілітаційний центр «Еліта» та інші.
Що ж таке параолімпійські ігри?
Перші спроби прилучення інвалідів до спорту були початі в XIX ст., коли, у 1888 р., у Берліні формувався перший спортивний клуб для глухих. Уперше “Олімпійські ігри для глухих” проведені в Парижі 10-17 серпня 1924 р. У них брали участь спортсмени - представники офіційних національних федерацій Бельгії, Великобританії, Голландії, Польщі, Франції і Чехословаччини. На Ігри прибули спортсмени з Італії, Румунії й Угорщині, у яких таких федерацій не було. Програма Ігор включала змагання з легкої атлетики, велоспорту, футболу, стрілянини і плавання. Фізично здорових спортсменів на спортивних олімпійських аренах замінили люди мужнього характеру, що відкривали рахунок необхідним іграм, що захоплюють. Ігри пізніше одержали назву "Параолімпійські".
Параолімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 — на тих же аренах, що й Олімпійські ігри. 2001 року ця практика закріплена угодою між МОК і Міжнародним параолімпійським комітетом (МПК). Літні Параолімпійські ігри проводяться з 1960 року, а зимові Параолімпійські ігри — з 1976 року.
Параолімпійський рух в Україні почав розвиватись 1989 року, коли в країні створено перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. Пізніше на їх основі сформувались 4 національні федерації спорту людей із вадами опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та інтелекту. Вперше українські параолімпійці взяли участь у параолімпіаді в Атланті, США, виборовши 1 золоту, 4 срібні та 2 бронзові медалі. На параолімпіаді у Пекіні, Китай, українські спортсмени здобули 74 медалі: 24 золоті, 18 срібних та 32 бронзових. На зимових Параолімпійських іграх у Ванкувері українці вибороли 5 золотих, 8 срібних та 6 бронзових медалей, посівши у загальному медальному заліку 4 місце. Україна брала участь на літніх Параолімпійських іграх 2016 у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), що відбулися з 7 по 18 вересня 2016 року. Команда здобула рекордні 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових медалей і вперше піднялася на третє місце в медальному заліку.
Ігри нескорених — це міжнародні ігри в параолімпійському стилі. В іграх, створених принцом Гаррі, беруть участь поранені військовослужбовці та пов'язані з ними ветерани у таких видах спорту як баскетбол на візках, волейбол сидячи і веслування в залі. Перші Ігри нескорених відбулися 2014 року в Олімпійському парку королеви Єлизавети у Лондоні. Другii гри розпочалися 8 травня 2016 року у комплексі ESPN Wide World of Sports, що розташований у парку розваг Дісней Ворлд неподалік Орландо (Флорида, США). Україна вперше отримала право взяти участь в Іграх нескорених 2017 року в Торонто як союзник НАТО в миротворчих операціях по всьому світу, а також через АТО на сході України Змагання 2017 року в Торонто стали третіми в історії ігор та першими для України. Шлях збірної України до найбільших змагань для поранених або травмованих військових та ветеранів почався з приватної ініціативи двох українських компаній ще в 2015 році. Згодом до перемовин з фундацією Invictus Games долучилось Міністерство оборони України та інші державні органи. Ідея участі національної збірної знайшла широкий відгук серед української діаспори в Канаді, а також багатьох ветеранських та волонтерських організацій. В серпні 2016 року Україна отримала офіційне запрошення взяти участь в InvictusGamesToronto 2017, і вже восени того ж року почався загальнонаціональний відбір кандидатів до збірної. Заявки на участь подало більше 200 чинних військовослужбовців та ветеранів, 126 з них пройшли в наступний тур відбору та були запрошені на спортивні тестування в трьох українських містах — Києві, Львові та Одесі.
А зараз пропоную ознайомитися з складом збірної України:
1.ПАВЛО БУДАЄВСЬКИЙ 28 років, Київ, військовослужбовець Міністерства оборони України
2.ОЛЕГ ЗІМНІКОВ 29 років, Київ, військовослужбовець Міністерства оборони України
Кандидат в майстри спорту з паліатлону. Впевнений, що Україна має всі шанси на перемогу на Invictus Games.
3.ПАВЛО МАМОНТОВ 25 років, Київ, ветеран.
Займався конькобіжним спортом, тайським боксом. Після поранення довго не міг повернутися до занять спортом, однак переборов себе, щоб бути прикладом для інших травмованих побратимів.
4.КАТЕРИНА МИХАЙЛОВА 29 років, Львів, ветеран
Єдина дівчина в складі збірної України. Їде на Invictus Games, щоб показати свої вміння та гідно представити рідний батальйон «Айдар». Бажає надихнути інших бійців ніколи не опускати руки та вірити в свої сили.
5.СЕРГІЙ МОЛОДІД 32 роки, Київ, ветеран
Захоплюється велоспортом, в 2009-2013 рр. брав участь в перегонах на шосейних та гірських велосипедах, виборював призові місця. Переконаний, що українські ветерани — люди великої сили та волі. Бере участь в змаганнях, аби показати це всьому світу.
6.РОМАН ПАНЧЕНКО 22 роки, Львів, ветеран
Має перший дорослий розряд з плавання. Щасливий, що може стати прикладом стійкості духу для багатьох українців — саме це мотивує не здаватися та продовжувати тренування.
7.ВАСИЛЬ ПАШКЕВИЧ 28 років, Київ, військовослужбовець Міністерства оборони України
Майстер спорту з пауерліфтингу. Налаштований на перемогу, однак переконаний, що кожен учасник «Ігор Нескорених» вже переможець, бо виграв боротьбу за власне життя.
8.ОЛЕКСАНДР ПИСАРЕНКО 46 років, Київ, офіцер Національної поліції України.
Майстер спорту з академічного веслування. Хоче довести своїм прикладом, що ані вік, ані поранення не можуть стати на заваді спортивним досягненням.
9.ЮРІЙ ПИСАРЧУК 32 роки, Київ, ветеран
Кандидат в майстри спорту з ножового бою. Повернувся в спорт після важкої травми, щоб довести собі — він досі повноцінна людина. Бажає своїм прикладом піднять дух інших травмованих учасників бойових дій.
10. ВАЛЕРІЙ РАК 43 роки, Київ, ветеран
Займається стрільбою з луку. Переконаний, що «Ігри Нескорених» уособлюють рух України до перемоги. Свою участь в змаганнях присвячує загинувшим, пораненим та живим побратимам, які захищали та захищають свою Батьківщину. Мріє, що Україну в світі сприйматимуть як переможницю — і на війні, і в спорті.
11. ВАДИМ СВИРИДЕНКО 44 роки, Київ, ветеран
Продовжує займатися спортом попри втрату чотирьох кінцівок. Брав участь в 41-му марафоні морської піхоти США в Вашингтоні. Власним прикладом доводить, що навіть інвалідність першої групи не здатна зашкодити українським військовим гідно представляти свою країну на світовій арені.
12. ДМИТРО СИДОРУК 34 роки, Львів, ветеран
Майстер спорту міжнародного класу зі стрільби з луку, чемпіон світу серед юніорів. Переконаний, що спорт — найкраща реабілітація після травм, і щодня доводить це власним прикладом.
13.ОЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО 29 років, Чернігів, офіцер Національної поліції України
Кілька років займається бігом, має другий дорослий розряд. Завзято готується до «Ігор Нескорених», бо вірить, що ці змагання — «Олімпійські Ігри для військових».
14.СЕРГІЙ ТОРЧИНСЬКИЙ 29 років, Луцьк, ветеран
Мріє про те, що після «Ігор Нескорених» в Торонто українськими військовими пишатимуться не лише в рідній країні, але й в усьому світі.
15.ОЛЕКСАНДР ЧУБ 30 років, Київ, ветеран
Подолав 10 000 км на велосипеді під час тримісячного курсу реабілітації в США після поранення. Відтоді ні на день не полишав занять спортом. Мріє показати високі результати в Торонто та гідно представити українських воїнів, що як і він добровільно стали на захист своєї Батьківщини
ІІІ Заключна частина
-Дорогі діти! Як бачимо, люди з особливими потребами великої сили волі. Але, не дивлячись на це вони завжди потребують твоєї підтримки і любові. Тому ми завжди повинні допомагати таким людям. Задумайся, можливо в твоєму оточенні є такі люди і вони потребують, щоб ви їх зрозуміли.
