1) Коли ви розмовляєте з дитиною з особливими освітніми потребами, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її супроводжує, батьків;
2) При знайомстві цілком природно потиснути руку дитині з особливими освітніми потребами;
3) Навіть ті, кому важко рухати рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;
4) Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов’язковоназивайте себе та всіх, хто з вами.
5) Пропонуючи допомогу, почекайте, поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити.
6) Звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих;
7) Спиратися на чиюсь інвалідну коляску – те ж саме, що спиратися на її власника. Інвалідна коляска – це частина недоторканого простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини.
8) Розмовляючи з дитиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;
9) Коли ви говорите з дитиною, яка користується інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні.
10) Щоб привернути увагу дитини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Дивіться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно.
Кібербулінг – це напади з метою завдання психологічної шкоди, які здійснюються через електронну пошту, сервіси миттєвих повідомлень, у чатах, соціальних мережах, а також за допомогою мобільного зв’язку.
Види кібербулінгу:
З давніх – давен найціннішим скарбом людини вважалося здоров’я.
Здоров 'я - найдорожчий скарб.
Весела думка — половина здоров 'я.
Нема здоров 'я — нема щастя.
Хто здоровий, той ліків не потребує.
Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
Здоровий хворого не розуміє.
Від чого ж залежить здоров‘я:
- спадковість – 20%
- екологія – 20%
- рівень розвитку медицини – 10%
- спосіб життя людини – 50%
Сучасна наука налічує більш 200 визначень здоров‘я:
- Це і одне з джерел радості, щасливого життя.
- Стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб.
- Стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.
Головним у збереженні та примноженні свого здоров‘я є здоровий спосіб життя.
Здоровий спосіб життя – це практичні дії, спрямовані на запобігання захворюванням, зміцнення всіх систем організму й поліпшення загального самопочуття людини.
Здоровий спосіб життя – це дотримання, звичне виконання певних правил, які забезпечують гармонійний розвиток, високу працездатність, душевну рівновагу, здоров‘я.
В основі здорового способу життя лежать такі принципи:
- відмова від шкідливих звичок;
- раціональне харчування;
- оптимальний руховий режим;
- загартування організму;
- особиста гігієна;
- позитивні емоції;
- інтелектуальний розвиток;
- етичний і духовний розвиток;
- формування та розвиток вольового початку.
Якщо ви вирішили змінити своє життя, то почніть з самого головного – навчіться вести здоровий спосіб життя. Це непроста, але вдячна справа.
Крок 1.
Здоровий спосіб життя не можна почати, не проаналізувавши свої звички і уподобання. Потрібно вирішити, що ви хочете змінити в собі, від чого відмовитися, а до чого привчитися. Причому деяким людям потрібно поетапно впроваджувати зміни, а декому кардинально, в один день. Зробіть план, за яким почнете діяти.
Крок 2.
Харчуйтеся здоровою їжею. Намагайтеся повністю виключити «бутербродний спосіб життя» і фастфудову їжу. По можливості пийте тільки чисту воду.
Крок 3.
Інтенсивна ходьба не менше 40 хв. в день. Неодмінно доведеться вибрати для себе певні фізичні навантаження. Який же здоровий спосіб життя без спорту! Але якщо спорт не став для вас щоденним супутником життя, то почніть з чого-небудь нескладного. Плавайте, робіть вранці зарядку, багато ходіть.
Крок 4.
З шкідливими звичками покінчено. Як банально це не звучить, але здоровий спосіб життя несумісний з курінням, наркотиками і надмірним вживанням алкоголю. Оберіть для себе прийнятний метод відмовитися від шкідливих звичок. І пам‘ятайте, що немає нічого неможливого для цілеспрямованої людини.
Крок 5.
Здоровий сон необхідний кожному. Сон – важлива частина нашого життя. Тільки в стані здорового нормального сну правильно відновлюються сили нашого організму. Людині на сон необхідно не менше 8 годин на добу, а деяким людям і більше. Позбавляючи себе декількох годин сну, ми змушуємо наш організм використовувати резервну енергію, яка «приберігається» для екстремальних ситуацій. Витрачаючи її в повсякденному житті ми виявимося слабкими і не готовими впоратися з ситуацією, коли це дійсно буде необхідно.
Крок 6.
Прогулянка на свіжому повітрі. Частіше бувайте на свіжому повітрі, за містом. Віддайте перевагу прогулянці по місту замість посиденьок удома. А у вихідні дні робіть прогулянки на велосипеді або на лижах, в залежності від пори року.
Здоров‘я – це одна з головних умов досягнення успіху в житті. Бережіть його з молодих літ, зміцнюйте й примножуйте його. Не витрачайте даремно цей безцінний скарб, дарований Природою. Пам‘ятайте, що Ваше здоров‘я – у Ваших руках. Будьте здоровими!
Підлітковий вік — вік становлення. Підліток ще погано знає навколишній світ, самого себе. Він поспішає жити, увійти у світ дорослих людей, все хоче попробувати, про все скласти власну думку.
Результати обстежень школярів, які мають шкідливі звички, дозволили скласти так званий рейтинг причин, що, на думку самих підлітків, відіграли найважливішу роль у прийнятті ними згубного рішення:
1) Бажання походити на своїх друзів, знайомих, відповідати своїй групі однолітків.
2) Бажання відчути нові приємні відчуття, про які так багато розповідають освічені знайомі.
3) Цікавість, прагнення випробувати себе у новій, майже екстремальній ситуації.
4) Вплив авторитетної для підлітка людини.
5) Прагнення демонстративного протесту.
Чи варто обговорювати з дитиною проблему шкідливих звичок, якщо вони є у батьків?
Існує дві головні причини, через які батьки ухиляються від розмов з дитиною про тютюн та алкоголь:
— батьки вважають, що не мають права говорити про це, адже самі палять або вживають алкоголь;
— батьки не вважають за необхідне торкатись цієї проблеми, тому що самі не палять і не вживають алкоголь і гадають, що їхнього прикладу для дитини достатньо.
Однак, чим більш відвертими будете ви, тим простіше буде вашій дитині зрозуміти те, що ви говорите. Наприклад, ви можете сказати, що добре розумієте ту шкоду, яку завдає паління, але самі не в змозі позбавитись цієї звички. Якщо у вашій родині ніхто не палить і не п’є, то ви подаєте гарний приклад. Проте, на практиці буває і так, що позитивна атмосфера в родині сама по собі не виховує в дитині протидію зовнішньому впливу.
- Як саме потрібно обговорювати з підлітком проблему шкідливих звичок?
Перш за все визначте, що ви хочете донести до свідомості дитини, яку думку сформувати? Пам’ятайте, метою вашої розмови про негативний вплив вживання алкоголю, тютюну — не відгородити дитину від зіткнення із цими речовинами, але навчити приймати розумні рішення, займати правильну і відповідальну позицію при зустрічі з цими речовинами. Ваша дитина повинна знати про вплив оточення на неї (а також про вплив, який вона може здійснити на своє оточення). Підліток повинен навчитися казати «ні» тому, хто пропонує йому щось погане. Як загартувати дитину настільки, щоб вона могла сказати «ні» спокусі? Відповідь шукають дорослі по всьому світу. Психологи радять батькам поставити перед собою два завдання:
— сформувати в дитини ставлення до спокуси, уміння дати їй точну оцінку і сказати собі: «Так, у світі є багато речей, що приносять задоволення. Деякі з них небезпечні, і я зумію побудувати своє життя без них»;
— створити умови для об’єднання підлітків навколо позитивних цілей.
- Що батьки повинні розповісти дитині про алкоголь і наркотики?
У першу чергу, слід вибрати зручний, сприятливий момент . Можливо, він трапиться під час відпочинку, і Вам вдасться провести невимушену виховну бесіду, яка носитиме більш безпосередній характер, ніж просто формальне обговорення. Або вдалим може стати момент, коли по телевізору показують сцени з вживанням алкоголю, або коли алкоголь є частиною святкового столу. Спробуйте допомогти їм зрозуміти, що засоби масової інформації часто створюють привабливі образи людей, які вживають алкоголь, наркотики і курять. Проте в реальному житті частіше досягають справжніх успіхів і висот не вони ті, а ті люди,, що не курять і не п'ють.
Правда полягає в тому, що алкоголь і наркотики притупляють розум, можуть порушувати координацію рухів, підштовхувати до небезпечної поведінки і негідних вчинків, але не допомагають вирішити жодної проблеми.
Вживання алкоголю або наркотиків часто виступає атрибутом дорослості, але ні алкоголь, ні наркотики не здатні перетворити дитину або підлітка на дорослу людину Діти практично завжди готові поговорити з батьками, в тому числі й про алкоголь, тютюн і наркотики.
Існують 5 прийомів, які допоможуть батькам краще зрозуміти власних дітей.
- Постарайтеся зрозуміти дитину і показати, що Ви її розумієте. Іноді цей прийом називають "віддзеркаленим слуханням". Демонструйте дитині, що Ви чуєте те, що вона говорить(наприклад, словами "Так", "Ага", питаннями "А що потім?" "І що ж?");
- Дозволяйте дитині виражати її власні почуття; доведіть дитині, що правильно зрозуміли її розповідь або повідомлення (наприклад, коротко переказавши суть).
- Уважно стежте за обличчям дитини та "мовою її тіла". Часто дитина впевнена, що успішно ховає свої емоції (смуток, роздратування, нетерпіння та інше). Але тремтяче підборіддя або блиск очей скажуть Вам інше. Коли слова не відповідають "мові тіла", то це сигнал, що з дитиною щось негаразд.
- Виражайте свою підтримку і заохочення не тільки словами. Це можуть бути Ваші посмішка, поплескування по плечу, кивок головою, візуальний контакт, дотик до дитячої руки.
- Вибирайте відповідний тон Вашим відповідям. Не відповідайте безапеляційно або саркастично — діти можуть розцінити це як зневагу до своєї особистості. Використовуйте схвальні фрази для підтримання розмови. Для цього підійдуть короткі фрази, які покажуть Ваше емоційне ставлення до обговорюваної теми, наприклад: "Оце так!", "Та ну!", "Не може бути!".
- Шановні батьки! Щоб зробити з дітей друзів та союзників, у сім'ї намагайтеся як можна частіше спілкуватися зі своєю дитиною, Чим більше тепла, доброти, позитивних емоцій та життєвий цінностей Ви вкладете в дитину, тим кращими будуть Ваші стосунки впродовж всього життя.
Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет
1. Розміщуйте комп'ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;
2. Поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
3. Цікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
4. Вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет. Наприклад, «Батьківський контроль в Windows»;
5. Наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;
6. Навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
7. Контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
8. Цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
9. Навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
10. Переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
11. Інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
12. Розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
ГАРЯЧІ ЛІНІЇ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
1. 1578 - з питань протидії торгівлі людьми.
2. 1588 - з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей.
3. 0800505501 (безкоштовно з стаціонарних)
4. 527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.
Що таке стрес. Як протидіяти стресу?
Добрий день, шановні учні! Сьогодні ми з вами поговоримо про наш спосіб життя. Постійно ми з вами перебуваємо у стресових ситуаціях. Від самого народження ми зіштовхуємося з перешкодами та труднощами. Життя – дуже динамічне і постійно змінюється. Часто ми не готові до змін. Політичні події, ЗМІ, хвороби негативно впливають на наш психологічний стан. Є події, які ми контролюємо і живемо без напруги. Але є події коли з’являється, щось нове, неясне для нас. Ми втрачаємо контроль, спокій, нервуємося, втрачаємо рівновагу. Саме цей період, коли з’являється нове, і ми до нього ще не адаптувалися, називається стресовим.
В перекладі з англійської «стрес» означає тиск.
Стрес – це стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах.
- Які ж ознаки стресу?
- Як же боротися зі стресом?
Існує безліч методик протидії стресу. Ось деякі з них:
1. Вправа «Розкладаємо по поличкам»
2. Вправа «Дихальна гімнастика»
Дихайте повільно і глибоко. Вдихайте через ліву ніздрю (при цьому праву ніздрю закривайте великим пальцем лівої руки), а видихайте через праву ніздрю (при цьому ліву ніздрю закривайте мізинцем правої руки). Потім вдихайте через праву ніздрю, а видихайте через ліву ніздрю. Дана вправа знімає нервово-психічне напруження, інтегрує ліву і праву півкулі.
3. Якщо ви заплуталися і ніяк не можете знайти виходу, сядьте перед дзеркалом і почніть розповідати вголос. На перший погляд вам здається це дивним, але потім звикнете і прийдете до правильного рішення.
4. Якщо ви на когось розсердилися, то візьміть аркуш паперу і напишіть на ньому все, що ви думаєте про цю людину, а потім зімніть аркуш і викиньте. Після цього ви відчуєте прилив енергії.
5. Якщо вам потрібно розрядитися, то прийміть теплий душ, поплачте під струменем води, поспівайте.
6. Щоб запобігти стресу більше рухайтеся і займайтеся фізкультурою.
7. Висипайтеся. Дуже висока активність і недостатній сон перешкоджають рівновазі вашого організму.
8. Більше смійтеся. Знаходячись у стресовій ситуації поставте собі запитання: «Чи буде це здаватися мені важливим через 5 років»?
9. Малюйте. Малювання не тільки допомагає відволіктися від джерела стресу, але й розвиває стресостійкість.
10. Почніть читати цікаву книжку.
11. Більше мрійте.
12. Пийте теплі напої. Теплі напої в похмурий день дають тілу відчуття тепла.
13. Ліпіть із пластиліну. Під час ліплення ділянка мозку, що відповідає за стресові реакції, стає неактивною, оскільки імпульси активізують інші ділянки мозку.
14. Порахуйте від 100 до 1. Лічба у зворотному порядку не тільки дозволяє відволіктися, а й спряє розвитку концентрації уваги.
15. Слухайте музику. Музика покращує настрій, сприяє здоровому сну, знижує рівень стресу й занепокоєння.
Тема: Бесіда « Людина – не товар: що треба знати, аби не потрапити в трудове рабство».
(5-8 класи)
Мета:
Обладнання: ноутбук.
Хід заняття
І. Організаційна частина.
- Добрий день! Шановні діти, сьогодні ми поговоримо з вами про торгівлю людьми.. Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб
Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.
Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лине один з сотень таких випадків.
Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.
Торгують і жінками, і чоловіками, і дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг тощо. Спектр роботи стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.
Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.
Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.
Щороку в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.
Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).
ІІ Основна частина
- Що ж таке «трафікінг» на вашу думку?
- Трафікінг – торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці.
- Які ж причини торгівлі людьми?
- Виділяють такі причини:
інформаційні:
правові:
Причини, пов’язані з «людським фактором»:
- Які форми торгівлі ви знаєте?
- Торгівля людьми може відбуватися у різних формах, серед них:
Виділяють етапи торгівлі людьми.
- Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації. У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг. Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб. У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.
Вербування може здійснюватися різними шляхами:
Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність.
Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.
- Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.
Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).
- Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.
- Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.
Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.
- Хто може стати жертвою?
- Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистики наймолодшому врятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.
- Якщо Ви вирішили працювати за кордоном …
У пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМГ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих. Якщо вже знайшли роботу, тоді ...
- Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте. Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями. По-перше, звідки Ви отримали інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи.
- Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України.
- Поцікавтеся в центрі зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.
- Вимагайте оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу.
- Підписаний контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).
- Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською).
- У контракті повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи:
Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».
- Від'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та реквізити організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження - майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу - менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу). Обов'язково телефонуйте додому.
- Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.
- Куди можна звернутися, якщо ви стали жертвою торгівлі?
- ЗА КОРДОНОМ.
Якщо Ви потрапили у скрутну ситуацію за кордоном, можете звернутися до:
- посольств/консульських установ України за кордоном;
- державних, міжнародних та громадських організацій, що надають допомогу мігрантам, які опинилися у скрутному становищі, і зокрема постраждалим від торгівлі людьми;
- місцевих правоохоронних органів;
- організацій української діаспори;
- інших організації та установ (наприклад, релігійних).
- В УКРАЇНІ.
- Департамент боротьби з торгівлею людьми Національної поліції України: (063) 195 00 58; (098) 481 03 45; (050) 023 46 78.
- Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 0-800-505-501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні); 527 (безкоштовно з номерів Київстар, МТС, Vodafone та Llifecell)
- Гаряча лінія МЗС України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном: (044) 238 16 57.
- Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах України, зателефонуйте за телефоном Департаменту боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми МВС України: (044) 374 37 79 (пн – сб. з 09:00 до 18:00).
- В екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих за кордоном, можна звертатися на гарячу лінію Укрбюро Інтерполу: (044) 254 98 36 (цілодобово).
ІІІ Заключна частина
- Дорогі діти! Вашій увазі пропоную переглянути відеофрагмет «Торгівля людьми в Україні» https://www.youtube.com/watch?v=zL6YEamQhYE. Завжди будьте обережними у спілкуванні з незнайомими людьми!!!
Тема: Бесіда «Дивіться на нас як на рівних»
(для учнів 5-7 класів)
Мета: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав людини, Конвенції прав дитини;усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги і милосердя; сприяти розвитку волонтерського руху, спрямованого на утвердження толерантності, милосердя, активної соціальної дії, доброчинності; забезпечити потребу у спілкуванні з ровесниками.
Обладнання : картинки..
Хід заняття!
І Організаційна частина
Вчитель: Доброго дня! Сьогодні ми з вами поговоримо про людей з особливими потребами. Щороку 3 грудня відзначають міжнародний день людей з особливими потребами. За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами. У 1992 році, в кінці «Десятиріччя інвалідів Організації Об'єднаних Націй» (1983-1992 роки) Генеральна Асамблея проголосила 3 грудня «Міжнародним днем людей з особливими потребами»
ІІ Основна частина
- Доброта і милосердя - два крила на яких тримається людство. Ми не повинні забувати про тих людей, які потребують допомоги. В Україні живе 2 млн. самотніх. Що людині потрібно для щастя? Так, - здоров'я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч із нами були завжди добрі чуйні люди.
- А чи знаєте ви?
1.Гомер – давньогрецький поет, філософ, від народження був сліпим.
2.Альберт Енштейн – людина зі світовим іменем, математик, хворів на аутизм, дислексію.
3.Людвіг Ван Бетховен – композитор, людина з вадами слуху.
4.Ісаак Ньютон – відомий фізик, від народження хворів на епілепсію, був заїкою.
5.Леонардо Да Вінчі – визнаний художник, письменник епохи Відродження, дитячий церебральний параліч.
6.Уолт Дісней – славнозвісний мультиплікатор, кінопродюсер, від народження мав затримку психічного розвитку.
- За останні десятиріччя в Україні особливо гострою стає проблема дитячої інвалідності. За даними Державного комітету Статистики в Україні налічувалося 168 128 дітей-інвалідів віком до 18 років. Причина структура первинної інвалідності у дітей віком до 16 років : на І-му місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 23,8%; на ІІ-му місці – хвороби нервової системи – 20,0%; на ІІІ-му місці – розлади психіки та поведінки – 16,1%.
- Яким же чином держава турбується про людей з обмеженими можливостями?
В Україні на сьогодні діють закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів України», відповідні укази Президента та постанови Кабінету міністрів, «Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями». Постановою Кабінету в 2007 році затверджене «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».
На території України діють такі заклади фізичної реабілітації: Медичний центр фізичної терапії та медицини болю "Інново", Центр фізичної реабілітації "Формула руху", Навчально-реабілітаційний центр «Джерело», Дитячий реабілітаційний центр «Сонячне світло», центр фізичної реабілітації "Крок", Реабілітаційний центр «Еліта» та інші.
Що ж таке параолімпійські ігри?
Перші спроби прилучення інвалідів до спорту були початі в XIX ст., коли, у 1888 р., у Берліні формувався перший спортивний клуб для глухих. Уперше “Олімпійські ігри для глухих” проведені в Парижі 10-17 серпня 1924 р. У них брали участь спортсмени - представники офіційних національних федерацій Бельгії, Великобританії, Голландії, Польщі, Франції і Чехословаччини. На Ігри прибули спортсмени з Італії, Румунії й Угорщині, у яких таких федерацій не було. Програма Ігор включала змагання з легкої атлетики, велоспорту, футболу, стрілянини і плавання. Фізично здорових спортсменів на спортивних олімпійських аренах замінили люди мужнього характеру, що відкривали рахунок необхідним іграм, що захоплюють. Ігри пізніше одержали назву "Параолімпійські".
Параолімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 — на тих же аренах, що й Олімпійські ігри. 2001 року ця практика закріплена угодою між МОК і Міжнародним параолімпійським комітетом (МПК). Літні Параолімпійські ігри проводяться з 1960 року, а зимові Параолімпійські ігри — з 1976 року.
Параолімпійський рух в Україні почав розвиватись 1989 року, коли в країні створено перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. Пізніше на їх основі сформувались 4 національні федерації спорту людей із вадами опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та інтелекту. Вперше українські параолімпійці взяли участь у параолімпіаді в Атланті, США, виборовши 1 золоту, 4 срібні та 2 бронзові медалі. На параолімпіаді у Пекіні, Китай, українські спортсмени здобули 74 медалі: 24 золоті, 18 срібних та 32 бронзових. На зимових Параолімпійських іграх у Ванкувері українці вибороли 5 золотих, 8 срібних та 6 бронзових медалей, посівши у загальному медальному заліку 4 місце. Україна брала участь на літніх Параолімпійських іграх 2016 у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), що відбулися з 7 по 18 вересня 2016 року. Команда здобула рекордні 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових медалей і вперше піднялася на третє місце в медальному заліку.
«Діти ДОЩУ» – ХТО ВОНИ? АБО ЩО ВИ ЗНАЄТЕ ПРО АУТИЗМ?
2 квітня відзначають Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму. На сьогоднішній день – це є гостра проблема. Поруч із нами ростуть незвичайні діти, їх називають «дітьми дощу»: вони грають з предметами не так, як більшість, вони радіють іншому.
Аутизм (розлади аутистичного спектру (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.
За оцінками ВООЗ, 1 дитина із 160 має будь-який із розладів аутистичного спектру. Американська асоціація Autism Speaks відзначає 1 випадок аутизму на 88 дітей. Загалом у світі таких осіб нараховується 2 мільйони 400 тисяч.
Розлади аутистичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя. Діагностувати ризик розвитку аутизму можна вже в 1,5 річному віці дитини за допомогою спеціального скринінгового тесту. Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому. Аутизм у чотири рази частіше вражає хлопчиків, ніж дівчаток. До 6 років мозок дитини активно засвоює інформацію. І якщо намагатися розвивати «дитину дощу» до цього віку зусиллями психологів, арт-терапевтів, логопедів, то з часом таку дитину можна адаптувати до соціального життя.
Хто ж така «дитина дощу»?
На що потрібно звернути увагу батьків?
Порушення мови
Частина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.
Відсутність емоційного контакту з людьми
В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки, не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.
Усамітнення
Дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей і тому віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу складнощів спілкування.
Напади агресії
Будь-яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей-аутистів може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.
Слабкий інтерес до іграшок
Наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.
Стереотипність поведінки, страх змін
Діти-аутисти схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік, дивитися на обертові об'єкти, вертіти щось тощо.
Діти, які постраждали внаслідок АТО
(діти - переселенці)
Дітьми, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, вважаються ті, які отримали поранення, контузію, каліцтво; зазнали фізичне, сексуальне, психологічне насилля, були викрадені або незаконно вивезені за межі України; залучалися до участі у воєнізованих чи збройних формуваннях; незаконно утримувалися.
- Хто має право на отримання статусу?
Дитина (зокрема особа, яка під час здійснення АТО/ООС* не досягла 18 років) яка:
– отримала поранення, контузію, каліцтво;
– зазнала фізичного, сексуального насильства;
– була викрадена або незаконно вивезена за межі України;
– залучалася до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань;
– незаконно утримувалася, зокрема й у полоні;
– зазнала психологічного насильства.
Важливо! Психологічним насильством є моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС її батьків або одного з них – із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них – з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Хто може звернутися для отримання статусу?
– дитина самостійно (з 14 років);
– законний представник дитини (батьки/усиновлювачі);
– родичі дитини (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють;
– представник органу опіки та піклування.
- Куди необхідно звертатися?
Звертатися з документами слід до служби у справах дітей.
- Які документи необхідно подати?
– заяву про надання статусу;
– згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”;
– копію свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини (паспорт громадянина України);
– копію документа, що посвідчує особу заявника (якщо дитина звертається не самостійно);
– копію документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (якщо дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, – документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником;
– копію довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини у населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС.
У разі отримання поранення, контузії, каліцтва також подаються виписки з медичної картки дитини або консультаційного висновку спеціаліста, видані після медичного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров’я та науково-дослідних установах, визначених Міністерством охорони здоров’я, із зазначенням діагнозу згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров’я десятого перегляду, отриманих у період здійснення АТО/ООС.
- Ким надається статус?
Органом опіки та піклування:
- за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, що знаходиться на території АТО/ООС;
- за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.
Пільги для дітей, які постраждали внаслідок АТО:
- Щомісячна грошова допомога;
- Житлова субсидія;
- Право на безкоштовне і пільгове житло;
- Право на земельну ділянку;
- безкоштовне харчування.
У закладах професійно-технічної і вищої освіти:
- Повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- Пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
- Соціальної стипендії;
- Безкоштовного забезпечення підручниками;
- Безкоштовного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних і комунальних навчальних закладах;
- Безкоштовного проживання в гуртожитку.
Діти з особливими фізичними потребами
Дитина з особливими фізичними потребами – дитина зі стійким розладом функцій організму спричиненими захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Дитина-інвалід — особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту (Закон України Про реабілітацію інвалідів в Україні із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15 січня 2009 року N 878-VI). Дана категорія розподіляється на інвалідів з дитинства та дітей інвалідів віком до 18 років. В навчальних закладах повинна бути постійно поновлювальна інформація про інвалідів, дітей-інвалідів, які перебувають на обліку. Необхідно володіти даними про зняття з обліку та причини зняття. Порядок видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 грудня 2001 року №482, встановлює наступне:
- установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров'я України та академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.
- При обстеженні в указаних закладах наявність у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років обґрунтовується лікуючим лікарем у первинній медичній документації: медичній карті стаціонарного хворого або історії розвитку дитини за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки) та заступника головного лікаря з медичної частини із зазначеним згідно з Міжнародною класифікацією хвороб діагнозом та кодом. Аналогічний запис заноситься до консультативного висновку спеціаліста за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки), заступника головного лікаря з медичної частини, засвідченими печаткою лікувально-профілактичного закладу.
- Консультативний висновок спеціаліста видаються на руки батькам дитини, усиновителям, опікуну або піклувальнику.
Заклади освіти надають (по можливості) :
- Оздоровлення та лікування цих дітей.
- Контролюють охоплення цих дітей навчанням (масові школи, школи-інтернати, санаторні школи-інтернати, спецшколи, індивідуальне навчання).
Діти з багатодітних родин.
Багатодітна сім'я - сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей.
Отже, щоб родина вважалася багатодітною, в ній має бути як мінімум троє дітей до 18 років. (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Почесне звання України «Мати-героїня»
Звання «Мати-героїня» присвоюється жінкам, які народили та виховали до 8-річного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі усиновлених дітей, ураховуючи особистий внесок у виховання дітей у сім'ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їхніх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей (Указ Президента від 29.06.2001 р. № 476/2001). Для отримання почесного звання «Мати-героїня» потрібно звернутися до органів місцевого самоврядування, які мають підготувати й надіслати через обласні державні адміністрації до Секретаріату Президента всі необхідні документи (подання, нагородний лист, протоколи, свідоцтва про народження дітей тощо) для отримання цього звання.
Для підтвердження статусу дитина з багатодітної родини у навальному закладі повинні бути наступні документи:
- посвідчення, яке має право на пільги, передбачені законодавством для дітей з багатодітних сімей;
- довідка про склад сім’ї або паспортні дані одного з батьків з розділом «Особливі відмітки», де вписуються дані про дітей.
Пільги:
- Відпочинок та оздоровлення дітей-інвалідів і дітей із багатодітних сімей забезпечуються місцевими органами влади в першочерговому порядку.
- Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують організацію пільгового проїзду міським пасажирським транспортом (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) в сільській місцевості учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей-сиріт, дітей з неповних і багатодітних сімей, що навчаються в професійно-технічних навчальних закладах.
- Першочергове отримання житла з житлового фонду соціального призначення, якщо у сім'ї троє і більше дітей або жінка народила трьох дітей одночасно.
- Щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням всіх необхідних фахівців, а так само на обслуговування позачергово в лікувально-профілактичних закладах та аптеках.
Діти з малозабезпечених (соціально неспроможних) родин
Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї (ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1 червня 2000 року N 1768-III зі змінами та доповненнями). Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» передбачено надання соціальної допомоги, розмір якої визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім’ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім’ї.
Документи, що підтверджують статус:
- копія свідоцтва про народження дитини;
- довідка про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом праці та соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Пільги:
- Діти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", забезпечуються безоплатними обідами у загальноосвітніх навчальних закладах за рахунок коштів з місцевого бюджету.
- Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей.
- Грошова допомога для найменш соціально захищених сімей. (розміри цієї допомоги визначаються з урахуванням забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму)
- Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Діти-напівсироти.
Дитина – напівсирота - дитина, в якої помер один з батьків або один з батьків позбавлений батьківських прав. Документи, що підтверджують статус:
- свідоцтво про смерть;
- рішення суду про позбавлення батьківських прав одного з батьків помер (або один з батьків дитини визнаний судом без вісті відсутнім, або один з батьків дитини визнаний судом померлим, або один з батьків дитини визнаний недієздатним, або один з батьків дитини знаходиться у розшуку).
Діти одиноких матерів
Дитина одинокої матері - дитина, яку виховує тільки мати, тому що:
- дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері;
- батько дитини помер (або батько дитини визнаний судом без вісті відсутнім, або батько дитини визнаний судом померлим, або батько дитини визнаний недієздатним, або батько дитини знаходиться у розшуку), до того ж, призначити дитині пенсію через втрату годувальника неможливо, бо він не мав достатнього трудового стажу;
- одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини;
- вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу. (Закон України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" ст. 18-1) !!!
Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається. Одинокі матері стоять на державному обліку та отримують там на дитину допомогу одинокої матері.
Щодо переліку документів, які необхідні для підтвердження статусу дитини одинокої матері це:
- довідка державного органу РАЦС про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;
- копія свідоцтва про народження дитини. (визначено Порядком призначення й виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, який затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1751)
Неповні сім’ї
Неповною називається сім'я, яка складається з матері чи батька з одним або кількома неповнолітніми дітьми.
Причини неповних сімей – це:
Пільги:
По можливості надається літнє оздоровлення.
Діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
До дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:
- евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутрішньоутробного розвитку;
- проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року в зоні безумовного (обов'язкового) відселення;
- проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;
- проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;
- народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;
- одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.
Документ, який підтверджує статус дитини-чорнобильця
– посвідчення (завірена ксерокопія котрого повинна бути в навчальному закладі). Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами і компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства:
- пункт 2 постанови КМУ "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.1997 року № 51.
- пункт 8 постанови КМУ "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.1997 року № 51.
- стаття 27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII.
- пункт 8 постанови КМУ "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.01.1997 року № 51.
- пункт 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII. Відповідно до Порядку дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія Д2. Такими посвідченнями постраждалі від аварії на ЧАЕС можуть користуватися до досягнення повноліття.
Пільги:
- Санітарно-курортне лікування і літнє оздоровлення;
- Звільнення від екзаменів за наявності документів.
Діти, учасників АТО
Діти, учасників АТО - це діти, батьки яких брали участь у бойових діях.
- для осіб, визнаних учасниками бойових дій — посвідчення учасника бойових дій, перевірка якого проводиться шляхом надіслання навчальним закладом запиту до Єдиного державного реєстру учасників бойових дій, ведення якого здійснює Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції;
- для дітей осіб, визнаних учасниками бойових дій — свідоцтво про народження дитини та посвідчення учасника бойових дій (батька або матері);
- для осіб, які загинули (померли) або пропали безвісти під час участі в антитерористичної операції, — посвідчення члена сім’ї загиблого (дітям загиблих осіб до досягнення ними 16-річного віку — довідка, що видається матері або іншому повнолітньому члену сім’ї загиблої особи, або опікуну) «Посвідчення члена сім’ї загиблого» видається органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина, копія свідоцтва про народження.
Державна цільова підтримка надається у вигляді:
- Безкоштовне харчування (за наявності посвідчення учасника бойових дій, заяви від батьків);
- оздоровлення та відпочинок дітей можуть надаватися безоплатно або з частковою оплатою у розмірі 20, 30 чи 50 відсотків вартості путівки, яка сплачується за рахунок батьків.
- повної оплати навчання за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів у разі зарахування вступників на навчання за державним (регіональним) замовленням відповідно до умов та правил прийому на навчання до вищих та професійно-технічних навчальних закладів на відповідний рік (далі — умови та правила прийому);
- часткової оплати навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів шляхом надання особам, зарахованим на навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, пільгових довгострокових кредитів для здобуття вищої та професійно-технічної освіти;
- соціальної стипендії (у розмірі та порядку її призначення і виплати, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України) — для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою;
- безоплатного забезпечення підручниками — за рахунок бібліотечного фонду відповідного навчального закладу;
- безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
- безоплатного проживання в учнівських та студентських гуртожитках або проживання у студентських гуртожитках з пільговою оплатою — для осіб, які навчаються за денною формою. Для отримання державної цільової підтримки особи подають особисто на ім’я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів. Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування
- Дитина – сирота – дитина, у якої померли чи загинули батьки.
Документи, які підтверджують статус:
- Документ – свідоцтво про смерть кожного із батьків.
- Якщо дитину виховувала одинока матір, яка померла або загинула, додається довідка з органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини щодо запису відомостей про батька дитини у Книзі реєстрації народжень за вказівкою матері відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України.
- Якщо свідоцтво про смерть батька, матері втрачене, то треба звернутися до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації смерті батька, матері про видачу повторного свідоцтва про смерть.
- Дитина, позбавлена батьківського піклування – дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Документи, які підтверджують статус:
- Документ – рішення суду.
- Якщо батьки оголошені померлими – документи рішення суду та свідоцтво про смерть, видане органами реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду.
- Якщо батьки відбувають покарання – документ – вирок суду.
- Якщо батьки перебувають під вартою на час слідства – документ – ухвала суду про оголошення в розшук та довідка органів внутрішніх справ про розшук батьків і відсутність відомостей про їх місцезнаходження.
- Якщо тривала хвороба батьків яка, перешкоджає виконувати батьківські обов’язки – документ – висновок органу охорони здоров’я про наявність у батька, матері дитини хвороби, що перешкоджає виконанню батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ України.
- Якщо це підкинуті чи знайдені діти, батьки яких невідомі, діти покинуті в пологовому будинку або якщо їх відмовились забрати батьки чи інші родичі – документ – акт про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я про покинуту чи знайдену дитину, затвердженою МОЗ України, довідка з органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини про запис батьків у Книзі реєстрації народжень.
Пільги для дітей - сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування:
|
- Діти безкоштовно харчуються у школах, дошкільних закладах, ПТУ, безкоштовно відвідують секції, гуртки. - Дітям, старшим шести років, видається єдиний квиток. - Після шести років надається обов’язкове харчування дитині в тому навчальному закладі, де перебуває дитина. - Обов’язково проводиться безкоштовне літнє оздоровлення цієї категорії дітей. - Здійснюється систематичний контроль за збереженням майна та житла (якщо воно є). |
|
- Коли дитина закінчує 9, 11 класів, адміністрація школи повідомляє відділ освіти, де бажає продовжувати навчання випускник, для видачі йому направлення обласного управління освіти на навчання. - Після закінчення навчання в ПТУ, технікумі, коледжі, ВНЗ видається грошова допомога, згідно нормативних документів. - Після служби в армії, закінчення навчання виділяється впорядковане житло. |
Поради для батьків щодо зменшення булінгу і кібербулінгу для своєї дитини
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ і КІБЕРБУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям : жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони : той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
Кібербулінг - це один із різновидів булінгу (цькування), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи інших ґаджетів.
Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.
Кібербулінг являється формою психологічного насильства.
Типи кібербулінгу:
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину : зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють . Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.
Як боротися з булінгом і з кібербулінгом Ви можете дізнатись за такими посиланнями:
https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying/seria-1-so-take-kiberbuling
https://www.facebook.com/watch/?v=422259478715475
https://www.youtube.com/watch?v=2GQdfpdfvZA&feature=youtu.be
Соціальний захист дітей пільгових категорій
Соціальний захист - це система заходів, спрямованих на відновлення зовнішніх соціально-економічних, політичних, медико–екологічних, правових, психолого–педагогічних умов, які забезпечують на сучасному рівні виживання і розвиток дітей, на подолання ситуації, коли дії окремих осіб чи інститутів наносять безпосередню шкоду здоров’ю, психічному, моральному, інтелектуальному розвитку дитини.
|
Категорії дітей, що підлягають соціальному захисту:
діти, батьки яких загинули під час виконання бойових дій. |
 |
|
Крім того, посиленої уваги потребують діти таких категорій:
|
|
Можна переглянути мультфільми про дітей з особливими освітніми потребами за цією адресою:
https://naurok.com.ua/post/9-multfilmiv-dlya-shkolyariv-pro-ditey-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami.
